Ванькам

Почали нападати та й раненько вранці, Та зразу ж убивали вас мої кровні братці. Своїх не забираєте, розтягують собаки, В муках помираєте, не плаче навіть мати. Бабуся у неділю рано зіллячко копала, А у понеділок, в борошно всипала, На вівторок ввечері пиріжки вчинила, У середу взяла і орків отруїла. Ой не ходи Ванька та й на Україну, Бо на Україні помреш від Джавеліну. Котрий українець всяку зброю має, Той вас в сиру землю швидко поховає. Підете палати гниди в самеє пекло, Щоб руським духом тут, ніколи вже не перло. Будуть катувати вас, як ви, людей біля хати. Відповість той, хто дозволив собі брехати.