Нічний момент

Ніч, як труп на шибениці, терпне Рвучи пуповину з днем І промінь карявий на брукові вмер пнем Жовтим, трухлявим пнем Мево лякливе, проціджене й злібне Вгинаючись в ями, тече Заб'ється в конвульсіях, стане і зблідне Вчепившись в камінне плече Вітер пручається й злякано ловиться В пальцях рвучких верховіть І, захлинувшись на мент, прохрипить Наче в горлі сухому сукровиця І не зводить ліхтар ллятих кров'ю очей І зімнеться пітьма в чорну грудку І тужливо ударять в якусь проститутку Пухирі її в'ялих грудей. І прогуде, і напружено спиниться Хрипкий, як повія, дзвін Тільки вітер клекоче і піниться Біля брудних вітрин Тільки тіні повзуть незакінчені Цвіт неуважний ліхтарних бруньок Тільки верески тихії жінчині Та чийся прискорений крок І там, де ліхтарнеє мево Мов коріння рослин, запеклось Спинилась повія дешева Ще в шубі розстебнутій хтось Тільки вулиці втомлені й змучені Тільки площі почути змогли б Голодні слова проститутчині Про трипер, кохання і хліб У шелестах тихих, хитаннях невловних Стане тінь моя, стане і далі мине Задурманить мене, заполонить мене Тривога ночей невимовних